Олександр Максименко з початком повномасштабного вторгнення Олександр Маєрбекович, не вагаючись, став на захист Батьківщини. Будучи мобілізованим до лав Збройних Сил України, він мужньо прийняв на себе нове випробування долі. Після проходження навчання був зарахований на посаду водія-електрика-моториста відділення управління штабу дивізіону взводу управління командира артилерійського взводу військової частини А4030.

Проте найбільшою цінністю його життя була сім’я. Він умів зігріти теплим словом, підтримати у важку хвилину, навчити терпінню й доброті. Для друзів був мудрим наставником, який власним прикладом показував, що таке праця й гідність. Для рідних – опорою, яка завжди знаходила час вислухати, допомогти, обійняти.

Серце воїна зупинилося 19 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України в районі населеного пункту Стецьківка Сумського району Сумської області.

Йому було 51 рік…

Його життя — це приклад вірності, честі та любові до Батьківщини, що надихає й сьогодні.