Комунальний заклад "Навчально-виховне об'єднання - "Спеціалізований загальноосвітній навчальний заклад І ступеня "Гармонія" - Гімназія імені Тараса Шевченка - Центр позашкільного виховання "Контакт" міської ради міста Кропивницького Кіровоградської області

ПРОГРАМА

психологічно-педагогічного всеобучу батьків

для 5-9 класів

5-й клас

1.   Психолого-педагогічний   консиліум   за   участю батьків, вчителів-редметників, вчителя початкової шко­ли, психолога, представників медичної служби.

2.   Батьківські збори на тему: «Мої учні: які вони?»

3.   Батьківські збори на тему: «З молодшого шкільного віку — в підлітковий».

4.   Засоби і методи родинного виховання підлітка (обмін думками).

6-й клас

1.   Батьківські збори разом з дітьми на тему: «Азбука спілкування в сім'ї».

2.   Вихована дитина — яка вона? (Дискусія).

3.   Роль батька у вихованні дітей. (Бесіда з батьками).

4.   Батьківські збори на тему: «Виховання у дітей інтересу до навчання».

5.   Засідання батьківського комітету на тему: «Домашні обов'язки дітей».

7-й клас

1.   Кодекс честі сім'ї. (Обмін думками).

2.   Батьківські збори разом з дітьми на тему: «Мої пози­тивні й негативні риси характеру».

3.   «Батьківська любов: яка вона?» (Бесіда).

4.   Яким має бути вихователь? (Обмін думками).

5.   Батьківські збори на тему: «Батьківський авторитет і шляхи його утвердження».

8-й клас

1.   Позитивні й негативні вчинки дітей. (Анкетування з аналізом на батьківських зборах).

2.   Пріоритети сучасної сім'ї. (Дискусія).

3.  Батьківські збори на тему: «Сімейні традиції, ор­ганізація дозвілля дітей».

4.  Звідки виникає у дітей егоїзм і невдячність. (Обмін думками).

9-й клас

1.   «Чи завжди справедливі дорослі?» (Ділова гра).

2.   Батьківські збори на тему: «Взаємодопомога і взаєморозуміння в сім'ї».

3.   «Як запобігти шкідливих звичок старшокласників?» (Бесіда).

4.   «Ми робимо спільну справу!» (Збори батьків, вчи­телів, адміністрації).

5.   «Наші діти стали дорослими». (Круглий стіл).

 


Анкета для учнів та батьків після завершення

«ДНЯ ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ»

 

Для учнів:

1.   Що ви відчули на уроках сьогодні?

2.   Чи було напруження, пов'язане з присутністю батьків?

3.   Коли ви відчуваєте себе впевненіше: в присутності батьків, чи коли їх немає?

4.   Який висновок ти зробив для себе: залишитись на тому ж рівні чи намагатися вчитись краще?

 

Для батьків:

1. Ви задоволені роботою своєї дитини на уроках?

2. Ви витратили половину робочого дня, — не жалкуєте?

3. Який висновок ви зробили для себе?

4.  Чи може ваша дитина вчитися краще, що їй зава­жає?

 

Анкета для батьків і учнів,

мета якої зіставити думки і погляди батьків і дітей

 

1. Які головні риси характеру (ваші, дитини)?

2. Які труднощі відчуваєте, пов'язані зі школою?

3. Скільки часу витрачається на домашні справи?

4. Що, на ваш погляд, треба було б змінити у школі?

5.  Чи відчуваєш ти образу на вчителя, який поставив тобі справедливу двійку?

В. Як ти вважаєш, ти вже дорослий?

7. Згадай приємний вчинок, яким ти здивував рідних.

8. Найперше, що я роблю, прийшовши додому...


РОДИННО-ПЕДАГОГІЧНА   СВІТЛИЦЯ

«Моя сім'я»

(СЦЕНАРІЙ)

Учасники. Батьки, учні, вчителі, класний керівник.

Батьки і діти! Діти і батьки! Нероздільне  і довічне коло. Ми засіваємо житейське поле  не на день майбутній на віки! Міме нас не ляжуть вирвами роки, Бо наша кров пульсує в нашій долі. Батьки і діти... Діти і батьки, Нам нічого ділить на спільнім полі.

[Б.Олійник]

Для нашої розмови ми запросили декілька родин, які протягом багатьох років мають пряме відношен­ня до школи. Перед вами сім'я________. Зв'язок зі школою самий прямий, в ній працював дід Олени, бабусі, вчились мама і татусь, зараз навчається ону­ка. З цією родиною ми обговоримо питання: «Хто я і яка я?» Девізом цієї родини стали слова: «Сама ве­лика перемога — перемога над самим собою».

1. Запитання до Олени:

— Ти собою задоволена?

— Що тобі більше всього подобається в собі?

— А що хочеться змінити?

2.  Запитання до однокласників:

—  Як ти думаєш, Олена вміє бути хорошою по­другою?

— Вона добра?

3.  Запитання до матері:

Як ви заохочуєте свою доньку?

— Як наказуєте?

— Що приносить більший результат?

4.  Запитання до батька:

У вас бувають тупикові ситуації?

5.  Запитання до бабусі:

— Кому ви більше приділяли і приділяєте уваги у ви­хованні й підготовці до уроків, дітям чи онучці?

 

За другим столом сидять вірні школі й любимі школою люди, сім'я Красовських.

Батько: Юрій Вікторович, інженер заводу.

Мати: Євгенія Михайлівна, лікар.

їх діти: Юрій, Віра, Євген.

Благородство, велика любов до дітей і школи до­помагають добиватись великих результатів.

1. Запитання до матері:

Ви задоволені школою?

— Що ви хотіли б змінити в ній?

—  Донька приходить із школи, ділиться своїми враженнями про дії однокласників, вчителів? Що більше всього насторожує вас?

— Є такий вислів: «Мудрість батьківської любові». Як ви це розумієте?

2. Запитання до батька:

—  З ким із дітей, сином чи дочкою, вам легше спілкуватися?

—  Ви займаєтесь вихованням дітей в поганому настрої?

3. Запитання до Юри:

— Ти в цьому році закінчуєш школу. Які поради ти можеш дати своїй сестрі та її однокласникам?

4.  Запитання до Жені:

—  Коли тобі необхідна допомога у виконанні до­машніх завдань, до кого ти звертаєшся частіше, до сестри чи до брата?

«Коли ми робимо добро людям, ми знаходимо своє особисте щастя», — ці слова стали девізом ще однієї прекрасної родини — родини ………….. В нашій школі вчився їх старший син, нині студент; …………..— учень …-го класу; …………….— учень …. класу.

1.  Запитання до Сашка:

Добре бути маленьким, коли тебе жаліють?

— Як у вас розподілені обов'язки вдома?

— Ти хотів би, щоб мама не працювала?

—  З якими питаннями ти звертаєшся до батьків, старших братів?

2.  Запитання до батька:

— Чи були у вас такі хвилини в житті, коли вас пе­реповнювало почуття гордості за свою сім'ю, дітей?

— Що для вас є школа?

3. Запитання до матері:

—  Який із трьох синів потребує більше всього уваги, в чому це проявляється?

—  Хто із синів вам більше всього допомагає і близький вам в діях і вчинках?

 

 

Родину Мелекесцевих зв'язують зі школою два сини, які вчаться в ній. Батьки додержуються дум­ки, що виховати дитину — це не розваги, а завдан­ня, яке потребує капіталовкладень, великих пере­живань, неспокійних ночей і нескінченних думок.

1.  Запитання до матері:

—  Лідія Василівно, як ви гадаєте, в якій школі — державній      чи      приватній,      вчителі більш відповідальні?

2.  Запитання до Іванка:

В тебе є особисті гроші? А хотів би ти їх мати? Скільки? Як би ти їх витратив?

3.  Запитання до батька:

—  Син приходить із школи і просить у вас гроші для шкільних справ. Це викликає у вас невдоволен­ня?

— В чому ви бачите недоліки сучасної школи?

 

А зараз я хочу познайомити вас ще з однією ро­диною, яка зуміла виховати розумних, добрих дітей. Наталія Григорівна — випускниця нашої школи, яка закінчила її з «золотою медаллю».

1.  Запитання до Олексія:

Яке сімейне свято ти більше всього чекаєш?

2.  Запитання до матері:

—  Які сімейні традиції ви перенесли із свого ди­тинства в дитинство своїх дітей?

3.  Запитання до батька:

—  Який самий  великий подарунок ви хотіли б зробити своїм дітям?

—  Як  ви  гадаєте, хто більше  поважає своїх батьків, ви в дитинстві своїх, чи вас — ваші діти?

— Який у вас самий поширений метод виховання?

4.  Запитання до дідуся:

—  Ви були батьком хорошої учениці, а тепер ви дід хорошого онука. Як ви гадаєте, в школі щось змінилось, чи все залишилось, як було?

Родина Зюзікових стверджує, що вони виховують свого сина навіть тоді, коли їх немає вдома. Повірте, судячи з вихованості сина, вони близькі до істини.

1. Запитання до Андрія:

Ти хотів би брати участь в роботі якоїсь дитячої організації?

— У тебе багато друзів? Як ти іх вибираєш?

— Ти міг би сказати, що школа — твій другий дім?

2.  Запитання до матері:

— Ви з задоволенням ходите в школу?

—  Як ви гадаєте, що заважає нашим дітям бути вихованими?

3.  Запитання до батька:

—  Хто у вашій родині більше приділяє уваги си­нові, ви чи дружина?

— Що таке батьківський авторитет?

—  Ваша донька буде навчатись у першому класі нашої школи?

 

Тільки що ви познайомились лише з деякими сім'ями і одержали відповіді на деякі запитання і дійшли до короткого висновку: «Якщо не ми, то хто?»

 

А зараз ми проведемо екзамен для батьків.

1.  Ранок, Ви і діти. Через годину їм треба бути в школі? З чого почнемо?

2.  Ваша  дитина  приходить  із  школи,  а  вам потрібно зараз же йти у важливих справах. Ви зай­метесь дітьми, чи підете?

3. Гарний сонячний день. У ваших дітей вихідний. Як ви його проведете?

4.  Вас запросили до школи, дитина здійснила про­ступок. Ваша реакція по відношенню до вчителів і ди­тини, якщо ви гадаєте, що нічого особливого не ста­лось і вчитель у вас не викликає симпатій?

5.  В сім'ї складний матеріальний стан, а у вашої дитини день народження. Як ви вчините?

6.  Ви прийшли з роботи стомлений, а в домівці багато друзів вашої дитини. Ваші дії?

Батьки за правильну і дотепну відповідь одержують звання: «Самий добрий»,  «Самий уважний», «Самий вимогливий».

Родини, які приймали участь, демонструють при­сутнім свої сімейні страви, пригощають їх.

 

Родина Красовських пропонує бути учасниками сімейної старовинної гри «Фанти». Вечір завер­шується гімном сім'ї.

Гимн семье

Хорошо, чтобы всё и всегда

С полуслова детей понимали.

 Ми уверены в том, что тогда

Дети прочно бы на ноги встали.

Нашим детям, нашим детям

Все ми вместе должны помогать.

Им в нелегкое смутное время

 Легче будешь по жизни шагать.

Нашим мамам всегда нелегко.

 Дети выросли стало трудное,

Но ми знаем об этом давно,

Что людей нет на свете роднее.

Наши мамы, наши папы,

Ми вас любим и  ценим, конечно,

Только в жизни нам надо, однако,

Пробивать только наши пути.

Школа здесь не стоит в стороне,

Помогая и детям, и  мамам.

Этот дом, эти люди извне

Среди факторов признаны главным.

Наши папы, наши мамы,

Будем вместе шагать ми по жизни.

Добротой пробивать злость и зависть

 

Благодарственное письмо.

Уважаемые Сергей Николаевич, Людмила Павловна и ваши милые дети!

Нам очень приятно в течение десятилетия быть связанными с вами крепкими узами взаимопонимания, доверия и поддержки. Мы восхищаемся порядочностью, добротой, собранностью и трудолюбием ваших детей.

Искренне благодарны вам за великолепное чувство ответственности: вовремя прийти на помощь и совместными усилиями добиваться нужного результата.

Во всем тебе хочется дойти до самой сути

В учебе, в поисках пути, в хорошей книге.

 До сущности вещей, до их причини.

 До оснований, до корней, до сердцевины.

Пусть будешь так всегда.

«МАЛЮНОК СІМ'Ї»

 

Матеріал: для роботи необхідно використати аркуш білого паперу розміром 15x20 см чи 21x29 см, ручку, олівець, ластик.

 

Інструкція 1.0. до тесту «Малюнок сім'ї»: «Намалюй свою сім'ю». При цьому не рекомендується роз'ясню­вати, що означає слово «сім'я», а якщо виникають за­питання «Що намалювати?», слід лише ще раз повтори­ти інструкцію. Під час індивідуального обстеження термін виконання завдання, як правило, становить близько ЗО хвилин. При груповому виконанні тесту час переважно обмежують 15—30 хвилинами.

Застосування тесту передбачає (припускає) вико­ристання додаткових завдань, записаних у наступних інструкціях.

 

Інструкція 2.0. «Намалюй свою сім'ю, де всі зайняті звичною справою».

 

Інструкція 3.0. «Намалюй свою сім'ю, як ти собі її уявляєш».

 

Інструкція 4.0. «Намалюй свою сім'ю, де кожен член сім'ї зображений у вигляді якоїсь істоти».

 

Інструкція 5.0. «Намалюй свою сім'ю у вигляді ме­тафори, якогось образу, символу, який відображає особливості вашої сім'ї».

 

Під час індивідуального тестування слід відзначити у протоколі:

а)  послідовність малювання деталей;

б)  паузи понад 15 сек.;

в)  стирання деталей;

г)   спонтанні коментарі дитини;

д)  емоційні реакції їх зв'язок із змістом, що відображається.

 

Після виконання завдання слід прагнути одержати максимум додаткової інформації (вербальним шляхом). Як правило, пропонується відповісти на запитання:

1. Скажи, хто тут намальований?

2.  Де вони знаходяться?

3.  їм весело чи сумно? Чому?

5. Хто із намальованих людей найщасливіший? Чому?

6.  Хто із них найнещадніший? Чому?

 

Останні два запитання провокують дитину на відверте обговорення почуттів, що не кожна дитина схильна робити. Тому, якщо вона не відповідає на них чи відповідає формально, не слід наполягати на експліцитній (явній) відповіді.

Під час опитування педагог (психолог) пови­нен намагатися з'ясувати смисл намальованого дитиною: почуття до окремих членів сім'ї, чому дитина не намалювала кого-небудь із членів сім'ї (якщо таке сталося). Слід уникати прямих запитань, не наполягати на відповіді, бо це мо­же індукувати тривогу, захисні реакції. Часто продуктивними виявляються проективні запи­тання (наприклад: «Якщо б замість пташки була намальована людина, то хто б це був?», «Хто б виграв у змаганнях між братом і тобою?», «Кого мама покличе йти із собою?» і ін.).

Можна запропонувати дитині для вибору рішення 6 ситуацій. Три з них мають виявити негативні почуття до членів сім'ї, три — позитивні.

1.  Уяви собі, що ти маєш два квитки в цирк. Кому б ти запропонував йти з тобою?

2.  Уяви, що вся твоя сім'я йде в гості, але один із вас захворів і має залишитись вдома. Хто він?

3.  Ти будуєш із конструктора дім (вирізаєш паперове плаття для ляльки), і в тебе щось не виходить. Кого ти покличеш на допомогу?

4.  Ти маєш ... квитів (на один менше, ніж членів сім'ї) на цікавий кінофільм. Хто залишиться вдома?

5.  Уяви собі, що ти потрапив на безлюдний острів. З ким би ти хотів там жити?

6.  Ти одержав у подарунок цікаве лото. Вся сім'я сіла грати, але один із вас зайвий. Хто не буде грати?

 

Для інтерпретації також потрібно знати: а) вік ди­тини, що досліджується; б) склад сім'ї, вік братів і се­стер; в) якщо можливо, мати відомості про поведінку дитини в сім'ї, дитячому садку чи школі.

 

Опрацювання тесту «Малюнок сім'ї» проводиться за схемою.

Під час виконання завдань за даними інструкціями оцінюється наявність чи відсутність спільних зусиль в тих чи інших ситуаціях, що зображені, яке місце зай­має сама дитина, виконуючи тест і т. ін.

 

Інтерпретація тесту «Малюнок сім'ї»

 

На основі особливостей зображення можна визначити:

 

1.   Рівень  розвитку культури зображення,  стадію зображуваної діяльності, на якій знаходиться дитина. Примітивність зображення або чіткість і  виразність образів, витонченість ліній, емоційна виразність — ті характерні якості, на основі яких можна розрізнити малюнки.

 

2. Особливості стану дитини під час малювання. Наявність  сильного  штрихування,  маленькі  розміри часто свідчать про несприятливий фізичний стан ди­тини, рівень напруженості, скованості і т. ін., тоді як великі розміри, застосування яскравих кольорів часто свідчать про зворотне: розкованість, відсутність на­пруження і втоми.

 

3.  Особливості внутрісімейних відносин і емоційне самопочуття   дитини   в   сім'ї   можна   визначити   за рівнем виразності позитивних емоцій у членів сім'ї, рівнем їх близькості (стоять поруч, взявшись за руки, роблять щось разом чи хаотично зображені на пло­щині аркуша, далеко стоять одне від одного, сильно виражені негативні емоції і т. ін.).


 

№ п/п

Виділені ознаки

Відмітки про наявність ознак

1.

Загальний розмір малюнка (його площа)

 

2.

Кількість членів сім'ї

 

3.

Відповідні розміри членів сім'ї

 

 

мати

 

 

батько

 

 

сестра

 

 

брат

 

 

дідусь

 

 

бабуся і т. ін.

 

4

Відстань між членами сім'ї

 

 

Наявність яких-небудь предметів між ними

 

5.

Наявність тварин

 

6.

Про види зображення:

 

 

схематичне зображення

 

 

реалістичне зображення

 

 

естетичне зображення

 

 

в інтер’єрі, на фоні пейзажу і т. ін.

 

 

метафоричне зображення

 

 

в русі, дії

 

7.

Рівень прояву позитивних емоцій (в балах 1, 2, 3...)

 

 

Рівень прояву негативних емоцій (в балах 1, 2, 3...)

 

 

Рівень акуратності виконання

 

 


ВЕЧЕР  СЕМЕЙНОГО  ОТДЫХА  ДЕТЕЙ  И  РОДИТЕЛЕЙ

5 класс

Ведущий:

Здравствуете уважаемые родители и ребята! Как хорошо, что мы с вами собрались вместе. У вас, несомненно, много неотложных забот, дел, но оставьте их за дверями этого зала и вместе со своими детьми постарай­тесь сегодня отдохнуть.

Дети — это чудо света, Я видел это сам. И причислил чудо это К самым чудным чудесам

Мы пред будущим в ответе, Наша радость, боль и грусть, Наше будущее — дети. Трудно с ними, ну и пусть.. В наших детях — наша сила, Внеземных миров огни, Лишь бы будущее было Столь же светлым, как они!

Когда-то папы и мамы были детьми. И тоже ходили в школу. Сейчас мы проведем уроки для детей и родителей. Первый урок — рисование.

 

(Все присутствующие рисуют портрет семьи: сын или дочь — родителей, а родители — своих детей). Жюри определяет лучший рисунок.

А сейчас мы посмотрим украинский танец в исполнении... А теперь проведем урок, которого в расписании ни одной шко­лы нет. Это ответы на анкету. А отвечать на нее будут родители.

1. Сколько времени в день вы уделяете своим детям?

2. Где и как вы предпочитаете проводить с ними свободное время?

3. Какой последний кинофильм вы смотрели со своими детьми?

4. Как дети помогают вам?

5. Гордитесь ли вы своими детьми?

 

(Номер художественной самодеятельности)

Уважаемые родители! Незадолго до нашей встречи почти на такие же вопросы успешно отвечали ваши дети. Предлагаем ва­шему внимаю их ответы в записи на магнитофонной ленте.

(Прослушивание)

 

Итак, родители услышали ответы своих детей на предложен­ные им вопросы и, конечно же, лучше узнали их мнение о себе. Ведь не каждый ребенок отважится сказать отцу и матери об их достоинствах и недостатках, о том, каким бы он хотел видеть сво­их родителей. А знать это родителям необходимо.

(Стихи о маме).

 

А теперь конкурс "Я помогаю маме". В конкурсе участвуют 2 команды из 4 мальчишек и девочек (всего 8 человек)

Первое задание команде – называется оно "Свари борщ".

Я вам раздаю карточки с наименованием продуктов, которые используют при приготовлении борща. Здесь есть и лишнее. Вам необходимо отобрать нужные продукты, назвать их и рассказать о порядке приготовления борща.

(Пока команда думает — посмотрим танец)

 

Первое задание команде – называется "Печем пироги"

На листе перечислены продукты, необходимые при приготов­лении пирогов, и лишнее. Вы должны зачеркнуть название не­нужных продуктов и сообщить рецепт приготовления пирогов.

(Номер художественной самодеятельности)

Второе задание (обеим командам одинаковое) «Покорми сестричку»

(Мальчишки кормят девочек сливами, кто быстрее и аккурат­нее это сделает - тот и победит).

Уважаемые родители! Ребята очень готовились к этой встрече. Они сами изготовили для вас сувениры. И сейчас вручат их вам.

(Песня о маме)

К празднику мы подготовили стихи, посвященные маме.

Люблю тебя, мама,

За что, я не знаю.

Наверное за то,

Что дышу и мечтаю,

И радуюсь солнцу,

И светлому дню -

За это тебя я, родную, люблю.

За небо, за ветер,

За воздух вокруг

Люблю тебя, мама,

Ты — лучший мой друг

Ни усталости не зная,

Ни покоя — каждый час.

День и ночь родная мама

Все тревожится о нас.

Нас баюкала, кормила,

У кроватки пела нам,

Первой нас она учила

Добрым, радостным словам.

Сколько ночек не спалось ей,

Если вдруг болели мы,

Сколько плакать довелось ей

В комнатушке среди тьмы.

Как кручинится, когда мы

Опечалены подчас,

Сколько радости у мамы,

Если кто-то хвалит нас.

Сколько мук ей было с нами,

И наград не надо ей,

Об одном мечтают мамы —

О любви своих детей.

(Песня "Поговори со мною, мама")

Мы приглашаем наших гостей на экскурсию в прошлое

(После вечера можно будет ближе познакомиться с фотогра­фиями, на которых изображены дети маленькими).

Уважаемые родители!

Мы получили необычную почту. Ребята прислали вам письма из тех далеких лет, которые их ждут впереди. Мы знаем, что каж­дому из вас хочется заглянуть в будущее ваших детей. Сейчас вы получите письма и прочтете их.

(Песня "Прекрасное далеко").

 

А сейчас мы проведем урок русского языка.

(4 мамы, 4 папы). (4 девочки, 4 мальчика).

Каждой команде даю планшеты с буквами Г, Р, А, М, О, Т, Е, И. Вам необходимо составить наибольшее количество слов из этих букв. Например: грот, гора и т.д,

Участники с буквами делают шаг вперед. Побеждает тот, кто составит наибольшее количество слов.

 

Молодцы!

А теперь мы проверим, на что у нас способны папы и сыновья (по 2 чел.)

Вам предстоит показать, ка,к умеете чистить картофель.

Когда музыка прекратится — смотрим результаты.

Кто быстрее и лучше, тот и победитель.

Мамы и дочери составляют композиции из природного мате­риала и дают название.

Наконец-то пришла пора отведать пирожки, пирожные, кото­рые приготовляют мамы и дочери, а папы и сыновья угостят всех мороженым.

Я благодарю всех за то, что вкусно накормили, за то, что пришли к нам и надеюсь, что эта встреча не будет последней.

 


Трудове виховання дітей у сім'ї, моральний зміст їх праці

Мета. Ознайомити батьків з важливістю залучати дітей до праці. Розкрити роль сім'ї в організації праці дітей. Обговорити і вирішити педагогічні задачі, що стосуються даної теми.

Обладнання. Виставка книг на дану тему. Висловлю­вання видатних людей. Виставка учнівських робіт.

Більше всього необхідно, щоб для виконання стало не­можливим те лакейське проведення часу, коли людина залишається без роботи в руках, без думки в голові, то­му що в ці хвилини псується голова, серце і моральність.

К.Д. Ушинський

Саме сімейна трудова підготовка має найважливіше значення для майбутньої кваліфікації людини. Та дити­на, яка одержала в сім'ї правильне виховання, в подаль­шому з великим успіхом може проходити свою спеціаль­ну підготовку.

А.С. Макаренко

Форма проведення. Батьківські збори.

 

Хід зборів

І. Висвітлення теми і питань, які виносяться для обго­ворення з батьками.

Праця — великий творець людської особистості, дійсного духовного багатства, моральної чистоти. І всі ви, батьки, прагнете до того, щоб ваша дитина була працелюбною, доброю. А як же цього добитися? На ці і ряд Інших питань ми спробуємо дати відповідь разом.

Видатний педагог А.С. Макаренко розробив цілу систему трудового виховання в сім'ї. Він вважав, що особливо важливою для трудового виховання в сім'ї є участь дитини в господарських справах. Робота дитини виховує чесність, дбайливість, колективізм, привчає її рахуватися з інтересами інших людей. Дитяча праця розвиває бережливість, свідомість, відповідальність, уміння розпоряджатися своїм часом І планувати свою роботу. Щоденна праця привчає дітей поважати буден­ну, хоча не завжди цікаву, але потрібну домашню працю, цінувати І поважати працю старших.

А.С. Макаренко радив батькам дотримуватися пев­них принципів трудового виховання:

1.  Трудове виховання в сім'ї повинно передбачати підготовку повноцінного громадянина, здатного брати участь у суспільній праці.

2.  Праця в сім'ї не  повинна бути важкою, при­мусовою. Вона мусить бути творчою.

3. Виховання працелюбства у дітей потрібно поєдну­вати з моральним вихованням, з гуманним ставленням до людей.

4. У трудовому вихованні дітей слід виходити з того, що в праці дитина розвивається не тільки фізично, а й духовно.

Велику увагу трудовому навчанню дітей приділяв В.О. Сухомлинський. «Трудове виховання, — зазначав педагог, — це, образно кажучи, гармонія трьох понять: треба, важко, прекрасно. Може І не було б потреби говорити спеціально про трудове виховання, коли б у школі та сім'ї панувала єдність трьох начал... Немає І не може бути виховання по­за працею І без праці, тому що без праці в усій її складності І багатоманітності людину не можна виховувати».

Працю дитини педагог розглядав у нерозривній єдності з вихованням високих моральних почуттів до батьків та інших дорослих людей. І якщо батьки хочуть, щоб їхні діти виростали справжніми людьми, вони по­винні забути про легке безтурботне дитинство для них. Життя дітей не мислиме без праці, без фізичної і духов­ної напруги. «Життя тисячу разів переконувало мене в тому, що справжнє щастя дістається тому, хто починає своє трудове життя одночасно з початком навчання у школі. Не гра в працю, а саме справжнє трудове життя» (В.О. Сухомлинський).

Дуже рано проявляється прагнення дитини до пізнання і творчості. Тільки-но діти починають говори­ти, вони засипають нас, дорослих, тисячами запитань: «Що це?», «Як це називається?», «Чому?» А з яким за­доволенням вони малюють, ліплять, клеять, вирізують, створюють образи своєї бурхливої фантазії.

Первинне дитяче прагнення до праці радісне І світле, і воно повинно весь час жити в людині. Це прагнення дала людині сама природа. І тут важливу роль відіграє вміння батьків уважно ставитися до прагнення дітей допомогти дорослим. На жаль, на цю обставину не завжди звертають увагу.

Батьки досить часто розцінюють таку допомогу як мало значущу, недоречну і навіть зайву. У відповідь на бажання дитини допомогти, заклопотані батьки відповідають: «Забирайся геть! Ти мені заважаєш!», «Я поспішаю, я сам швидше впораюся!» Діти в такій ситу­ації відчувають себе ображеними, стають дратівливими. Досить кілька разів відмовитися від допомоги, І дитина вже боятиметься її запропонувати. В ній зникає бажан­ня працювати, І вона лише спостерігає, причому байду­же, за роботою дорослих.

Розглянемо таку ситуацію.

Батько саджає на дачі яблуні. Син стоїть поряд з ма­лою лопаткою в руках, він теж намагається копати.

— Не заважай! Займися чим-небудь, — каже батько.

— А чим, тату?

— Ну, копай теж. Копай поряд таку ж яму...

Невдовзі батько, захоплений своєю роботою, забу­ває про те, що сказав синові, тим більше, що той йому не заважає.

Але син через кілька хвилин знову нагадує про себе.

— Викопав... — машинально повторює батько. — Доб­ре... Ну, а тепер закопай...

   ?!

 

Питання для обговорення

1.  Проаналізуйте неведений приклад. Яких помилок допустився батько?

2. Як би ви повели себе на місці батька?

3. Як домогтися активності й інтересу батьків у вихо­ванні дітей?

Проаналізуйте, чи завжди ви уважні і тактовні у спілкуванні з дітьми.

[Виступи батьків].

Але буває й так, що батьки, намагаючись привчити дитину до праці, зловживають постійним контролем, безліччю вимог і доручень, часто забувають про надан­ня необхідної допомоги в оволодінні трудовими навич­ками. І, чекаючи негайного результату, дорослі не дають можливості дитині звернутися до славного досліду, спокійно подумати, як краще виконати те чи інше дору­чення.

Характерною помилкою у вихованні дітей є і відсутність вимогливості, внаслідок чого вони можуть ухилятися від роботи, не виконувати її.

Розглянемо таку ситуацію.

...Дванадцятирічний Ігор приїхав погостювати до ба­бусі. Першого ж ранку, вставши з ліжка, він одягнувся, акуратно склав простирадло і ковдру, швидко прибрав свою постіль. До цього він звик вдома й легко впорався з роботою. Якось бабуся сама прибрала його постіль. А ще раз, запізнюючись на річку, Ігор сам попросив ба­бусю зробити це за нього. Незабаром стало звично: хлопчик встає, одягається, снідає і йде гуляти, а приби­рання залишається бабусі. Коли мати навідалася до сина, вона помітила, що Ігор не прибирає постіль і нага­дала йому про це, той ласкаво попросив: «Мамусю, прибери ти, а то мені важко. Мені тепер бабуся приби­рає постіль».

 

Питання для обговорення

1. Яку помилку допустила бабуся Ігоря?

2. Що б ви порадили матері Ігоря?

3. Як ви домагаєтесь вироблення стійких навичок щодо самообслуговування і праці дітей вдома?

Одна з найгрубіших і недопустимих помилок, якою ще грішать деякі батьки, — це покарання працею. Хлопчик-підліток розбив м'ячем шибку. «Доведеться тобі за це замести подвір'я», — говорить йому батько. Учениця принесла двійку. «За такі успіхи підеш на кухню, пере­миєш увесь посуд», — наказує мати. І діти, які раніше із захопленням бралися за будь-яку роботу, ставляться тепер до праці з явним незадоволенням. Коли ж така міра покарання практикується часто, то у дітей немину­че розвивається відраза до певного роду праці. Вона починає сприйматися як образлива, неприємна, якої потрібно соромитися.

Разом з тим не слід плутати покарання працею з ви­могою виконувати роботу добре. Наприклад, якщо ди­тина насмітила, забруднила одяг, вона повинна прибра­ти після себе, почистити одяг. Така вимога батьків є природним наслідком вчинку, а не формою покарання.

Мені розповідала жінка, яка виростила двох дітей без чоловіка: «Приходжу з роботи о другій годині ночі, діти сплять, розпластавшись, мабуть набігалися, а в кімнаті чорт ногу зломить: як бавилися, так все й покинули. Взагалі-то вони в мене були привчені й завжди все прибирали. А тут — справжній погром. І будити шкода, І потурати не можна. Почала їх будити: Оленці тоді шість було, а Володі чотири з половиною. Я їх на ноги ставлю, а вони падають. Дивлюсь я на діток і ледве не плачу — шкода. Все ж примусила їх прибрати.

Мені сусідка потім дорікала: «Ти не мати, — каже, — ти їм мачуха!» На своєму я настояла, але, якщо призна­тися, досі іноді вагаюся: була я права чи ні?..

 

Питання для обговорення.

1.  Чи правильно вчинила мати? Які риси характеру вона виховує у своїх дітей?

2. Чи завжди необхідно застосовувати суворі вимоги у вихованні дітей?

3. Подумайте, чи допускаєте ви лібералізм щодо ви­ховання дітей. Які результати такого виховання? Чи за­доволені ви ними?

Отож дітей треба вчити різним видам праці. І цю ро­боту слід вести послідовно, систематично, щоденно, по­чинаючи з найпростішої праці і переходити поступово до більш складної. В працю дітей обов'язково вносити певну різноманітність і самостійність.

Конче потрібно вимагати і слідкувати, щоб кожна ро­бота доводилася дітьми до кінця і завжди виконувалась старанно. Але не можна перевантажувати дітей трудо­вими завданнями, обов'язково слід враховувати їх шкільне навчання, потреби відпочинку.

До праці дітей слід ставитись з повагою, доцільно іноді відзначити їх похвалою, особливо, коли робота ви­конана з власної ініціативи дитини і не лише для себе, а й для потреб сім'ї.

Ні в якому разі не можна допускати зловживань з послугами молодших з боку старших членів сім'ї, так само як не можна і виконувати за дітей те, що вони мо­жуть і повинні зробити самі.

Якщо в роботі дітей трапляються невдачі, треба уважно і терпляче пояснювати їм, як краще можна ви­конати те чи інше трудове завдання, а при потребі слід показати, порадити, як його можна виправити чи пере­робити.

Тому всю діяльність дітей у сім'ї потрібно організува­ти так, щоб вони відчували себе справжніми помічника­ми дорослих.

Шановні батьки! Не бійтесь поту і мозолів на долонях вашої дитини.

Адже поки живе людство, тонка, чутлива, ніжна душа буде виховуватись тільки працею, яка супроводжується втомою, потом, мозолями. Адже сім'я — перше джерело, з якого починається велика ріка почуттів і переконань.

II.  Огляд преси або журналів. Обговорення певної статті.

III. Перегляд виставки учнівських робіт.

IV. Індивідуальна бесіда з батьками деяких учнів.

V. Підсумок зборів.

 


Як досягти того, щоб знання стали потребою підлітків

Мета. Розкрити завдання батьків у допомозі дітям опа­новувати знання в домашніх умовах.

Обладнання. Виставка літератури на дану тему. Учнівські твори на тему «Знання — це життя. Так чи ні?» Висловлювання видатних людей на дану тему.

Неук має велику перевагу перед освіченою людиною: він завжди задоволений собою.

Наполеон

Людина страшиться тільки того, чого не знає, знання­ми перемагається всілякий страх.

В.Бєлінський

Справа не в тому, щоб знати багато, а в тому, щоб знати з усього, що можна знати, найбільш потрібне. Знання тільки тоді знання, коли воно набуте зусиллями своєї думки, а не самою пам'яттю.

Л.Толстой

Форма проведення. Батьківські збори.

Хід зборів

І. Висвітлення теми і питань які виносяться для обгово­рення з батьками.

Ми вступаємо в сторіччя, у якому освіта, знання, про­фесійні навички відіграватимуть значну роль у долі люди­ни. Без знань, які, до речі, дедалі ускладнюються, просто не можна працювати, приносити користь. Звичайно в наш час дуже знизився престиж освіти. Тому що молодь ба­чить, що успіху в будь-якій справі можна досягти, не маю­чи при цьому хороших знань. Тому, шановні батьки, ваше завдання — спонукати до отримання міцних знань. Адже всі ми хочемо, щоб наші діти були не просто людиною, а людиною майбутнього, людиною — творцем всього ново­го, яка морально нестиме відповідальність за все, що бу­де створюватись.

Навчання — ось що зараз потрібно молодій людині. Навчатись треба завжди. До кінця життя не лише вчили, але й учились усі найвидатніші вчені. Перестанеш навчатися — не зможеш і навчати. Бо знання дедалі зростають і ускладнюються. Тому ви, батьки, повинні знати, що найсприятливіший вік для навчання — молодість. Саме в молодості, в дитинстві, в отроцтві, в юності розум людини найбільш сприйнятливий. Але разом з тим постає питан­ня: як досягти того, щоб знання стали потребою, а не при­мусом в їх оволодінні?

Усі дорослі повинні пам'ятати, що дитина — «не розум­на машина», не комп'ютер, куди досить закласти відповідні відомості й матимеш бажаний результат. Щоб інформація «спрацювала», потрібне постійне спілкування з дитиною, а тим більше з нашою сучасною дитиною. Ад­же інтенсифікація навчання у школі, великий обсяг до­машніх завдань, телебачення, постійна зайнятість батьків спрямовуються насамперед на виховання етики поведінки, звички працювати, добре вчитись і т. д. Ці якості — зовнішні ознаки внутрішніх потреб особистості. І саме з цього треба виходити, домагаючись їх. Добре вчитися — для чого? Ці запитання свідомо живуть в дитині й перекон­ливо відповісти на них не завжди просто.

«Аби правильно було, до чого тут ще якась охайність?» — скаже або подумає дитина. Як довести їй, що вона по­миляється? Тут потрібні терпіння, увага й повага, розмова «на рівних» з урахуванням вікових особливостей, кон­кретних умов та обставин.

Тому намагаємось відмітити про себе: що не потрібно робити, поки учень не розпочав виконувати домашнє за­вдання. На що потрібно звернути увагу, коли ви, як батьки, намагаєтесь допомогти дитині сісти за уроки.

1. Не розпочинайте вітання сина чи дочки, які поверну­лися із школи, з нагадування про те, що вони повинні ви­конати вчасно уроки; є чимало інших, більш цікавих для дитини тем.

2. Не розпочинайте бесіди з дітьми з нагадування про їх минулі невдачі: цим ви відразу відштовхуєте дитину! Відповідна її думка, якщо вона могла контролювати свої думки і переживання, буде наступна: «І поговорити бать­кам зі мною немає про що». «Крім нарікань нічого від них не дочекаєшся».

3.  Не зловживайте   «керівними вказівками». Дитина здається невтомною. І це дійсно так, якщо вона сама ви­брала заняття для себе, сама переключається з одного виду заняття на інше. Але як тільки буде диктант (зі сторо­ни дорослих і однолітків) наступає швидке перевантажен­ня, дитина зразу «в'яне», змучується.

4. «Не стійте над душею» перед початком уроків. Якщо зумієте, зробіть так, щоб у дитини з'явився інтерес, який спонукає приступити до занять. Не зумієте — дайте мож­ливість їй самій розпочати роботу, навіть якщо вона не хо­че виконувати завдання.

5. Не привчайте довго готуватися до роботи.

6.  Не перетворюйте приготування уроків у покарання за попередні промахи!

7. Не забувайте піклуватись про умови роботи. Звичне місце роботи [свій стіл або свій куточок на загальному столі], звичний розпорядок дня, звичні засоби роботи. В них входить і самостійне включення настільної лампи, і переключення радіо та телевізора на тихе звучання — все це полегшує управління власними зусиллями, робить на­вчальну роботу більш комфортною.

8. Не лякайте дитину труднощами. Цим ви тільки зни­жуєте рівень її активності.

9.  Не ставтесь до її занять як до справи дитячої. Коли мова йде про розумову роботу, ми, дорослі, відчуваємо ті ж труднощі. Ваше уважне зацікавлене відношення до до­машньої роботи і уроків взагалі; ваша віра, що при цьому дитина зайнята серйозною, вимагаючою розуму і наполегливості справою — це найважливіші елементи формуван­ня її самостійності і відповідального відношення до справи.

Для прикладу розглянемо таку ситуацію. Федір на­вчається в п'ятому класі. Не любить він домашнє завдан­ня виконувати. Прийде зі школи, покладе портфель, по­обідає і йде гуляти до вечора. А ввечері сяде і швиденько, як-небудь напише вправу. А задачу часто і не розв'язує.

Одного разу прийшов Федір зі школи, пообідав. Хотів йти гуляти, а мама говорить:

— Зроби завдання, тоді гуляй.

Федір сів за стіл, швиденько переписав вправу, задачу розв'язав — була дуже легка. Бачить мама, що Федір на­писав дуже погано.

— Перепиши акуратно, — попросила мама.

Не хочеться Федору писати, але нічого не поробиш. Переписав вправу і задачу, а мама знову незадоволена.

— Ти знову погано написав. Напиши гарно, а то гуляти сьогодні не підеш.

Федір довго плакав, так не хотілося йому ще раз писати. Але подумав хлопчик: якщо напишу погано, мама знову примусить переписувати.

Написав Федір красиво.

Ввечері батько повернувся з роботи і запитав у мами:

— Ну як Федя вчиться? Як він завдання сьогодні вико­нав?

— Добре працює наш син, — похвалила мама. — Написав раз — не сподобалось йому, написав другий — не сподоба­лось. Він переписав втретє — красиво. Покажи, сину.

Федір поклав зошити перед батьком.

— Молодець, сину, — похвалив батько. — Ти станеш справжньою людиною.

Федір нахилив голову і почервонів.

Питання для обговорення

1. Які методи виховання використали батьки в даному випадку?

2. Чи виправиться син після такого випадку?

3. Як ви вважаєте, для Федора в майбутньому (коли він буде старшокласником) знання, навчання будуть потре­бою чи тільки спробою «догодити батькам».

[Виступи батьків).

Звичайно, підліток — це дитина, яка ще не є дорослою, і вже не є «дитиною». Тому привчити її опановувати знання важко. І батькам треба націлювати дітей на те, щоб вони самостійно аналізували результат своєї роботи.

Але є ряд причин, які можуть відволікати їх від аналізу результатів, від перевірки помилок. Які ж це причини?

1. І в голову не приходило цим займатись.

2. Якщо обов'язково перевірить і все поправить мама — навіщо мені самому цим займатись.

3. Завжди перевіряє вчитель, а мені незрозуміле, на що він звертає увагу.

4.  Не можу зрозуміти, як оцінити результати, щоб всіх влаштували.

5. Перевірив результат: помилку, зроблену набагато раніше, знайти не можу.

6.  Відволікався під час роботи і не помітив допущених помилок.

7. На черзі невідкладні й дуже цікаві справи.

8. На вулиці чекають друзі.

А на закінчення хочеться нагадати, що з дитинства в кожному з нас «говорить вогник бажань бути хорошими» (В.О. Сухомлинський), а з приходом в школу, де опанову­ються початки великих знань, де вперше відкриваються двері країни Наука, цей «вогник бажань» повинен роз­горітися. Адже саме цей вогник стає вогнищем, на якому будуть працювати самостійність, наполегливість, бажання дитини чогось досягти у своєму житті.

Завдання батьків — допомогти їм у цьому постійною любов'ю і вірою в сили, можливості дитини.

II. Аналіз учнівських творів.

III. Індивідуальна бесіда з батьками деяких учнів.

IV. Підсумок зборів.


Мистецтво у Вашому домі

Мета. Ознайомити батьків з різними видами мистецтва. З'ясувати, чим захоплюються учні, і чим допо­магають батьки дітям у їх захопленні.

Обладнання. Виставка літератури на дану тему. Виставка учнівських робіт.

Форма проведення. Батьківські збори.

Дитині потрібна ширина почуттів, їй потрібні ті рухи душі, які відкривали б її увагу в сторону загальнолюдсько­го, ворошили її душу великими іншими інтересами і ряту­вали б її від тої дріб'язковості почуттів, якими так бага­те життя.

Н.В. Шелгунов «Листи про виховання»

 

Хід зборів

І. Висвітлення теми і питань, які виносяться на батьківські збори.

Життя — найбільша цінність, яку має людина. Якщо порівняти життя з дорогоцінним палацом з багатьма за­лами, які щедро різноманітні і всі не схожі один на одного, то найбільший зал — у якому панує мистецтво. Це зал дивних чарів. І перше зачарування відбувається не лише з самим власником палацу, але і з кожним, хто запрошений сюди на торжество.

У вашому домі теж панує мистецтво. Це і українська вишивка, яка завжди славилась і славиться, це і ук­раїнська пісня, це і картини відомих художників, це і за­хоплення музикою, як сучасною, так і класичною.

Дійсно, люди спілкуються між собою завдяки мові. Ад­же існує мова мистецтва? Для чого, наприклад, людина береться за пензель або смичок, перо чи глину? Мабуть, щоб сказати нам те, що іншими засобами не висловиш. І людина сподівається, що її зрозуміють глибше через мистецтво.

У системі виховання дітей важливе місце посідає естетичне виховання. В його основі лежить спеціальна організація виховних впливів в сім'ї, школі, що формують і розвивають почуття особливості, розуміння і потребу у прекрасному, а та­кож устремління жити й творити за законами краси. А сім'я у цій системі — найперша ланка, де відбувається залучення ди­тини до світу прекрасного в стосунках людей, спілкуванні з природою, сприйманні творів мистецтва і культури.

Тому, якщо дитина захоплюється сучасною музикою, то не слід її відгороджувати від цього. Може вона вбачає в цьому свою красу мистецтва. Адже кожен вид його по-іншому впливає на дитину. І якщо дитина ваша має ба­жання захоплюватись тим чи іншим видом мистецтва, то допоможіть їй, але силою не примушуйте ходити в музич­ну або художню школи тощо.

Для кращого вирішення даної теми розглянемо декілька ситуацій.

Школяреві, який від'їжджав на літо в село, мати каже: «Як жаль, що влітку на волі у нас не буде інструмента». — «Нічо­го, візьми тільки більше нотного паперу, я буду записувати». — «Що ти будеш записувати? Адже в нас і пісень більше не почуєш, не співають». Хлопчик подивився на матір із здиву­ванням. «Як що? Усе...» — «Та що ж саме?» — «Ну, як річка біжить, який ліс навколо, яка трава зелена...»

 

Питання для обговорення.

1.  Чи захоплюються ваші діти творчою діяльністю, мистецтвом? Яким?

2. Як ви сприяєте розвиткові творчих здібностей своїх дітей? Поділіться своїм досвідом.

(Виступи батьків).

Грицеві давали слухати музику Баха (вибір композито­ра був випадковим) з двох місяців. Хлопчикові подобалося слухати — він повертав голівку, усміхався. Уже з чотирьох місяців з'являється вибірна здатність малюка: у нього свої улюблені платівки — Бах, Вівальді, скрипкові концерти. Причому платівку Вівальді він любив слухати тільки з од­ного боку. Батьки йшли до своєї кімнати, займались своїми справами і дізнавались про закінчення платівки з плачу дитини. У дев'ять місяців Гриць із задоволенням слухає пісні, намагається наспівувати. У рік чисто співає «Ялиночку», «Зайчика». До чотирьох років хлопчик знає багато пісень. Серед його улюблених композиторів Бах, Вівальді. Мусоргський, Гайдн. Гриць не вундеркінд.

 

Питання для обговорення.

1. Чи зацікавило вас таке привчання дитини до класич­ної музики з раннього віку? Як ви його оцінюєте?

2. Змогли б ви застосовувати цей досвід у своїй сім'ї?

(Думки, виступи батьків).

Звичайно, класична музика — для дорослого сприйнят­тя. Але якщо дитина хоче взнати себе, побути наодинці із собою, якщо хоче вирости в цих знаннях і навчитися по­важати людину в собі і в інших — починаєш прислухатися до великої, справжньої музики і читати велику літературу. І в класичному мистецтві побачиш себе не маленького, зляканого, а великого і розумного з великими можли­востями і безмежними багатствами душі. Тому ви, як батьки, повинні поважати в своїх дітях велич людини і цінити їх успіхи на цьому шляху.

Не менше значення для виховання та розвитку ху­дожніх здібностей і смаків дітей у сім'ї має малюнок, твори живопису. В людини найуніверсальнішим руховим орга­ном є рука. Рука людини здатна створювати шедеври мистецтва, архітектури, розробляти найдосконалішу техніку, проводити найскладніші, просто унікальні операції і в той же час неосвячена високістю духу, думки і почуття, вона стає здатною до варварського знищення найбільших творінь людської цивілізації і самого життя людини. Дитина, яку батьки змалечку привчають до ма­лювання, ліплення, інших видів художньої діяльності, стає сприятлива до мистецтва, художнього освоєння й осмислення дійсності, її творчої і гуманної перебудови.

Безумовно, не кожна дитина стане художником, скульптором, живописцем, архітектором, та незаперечне те, що знання, вміння і навички, набуті в підлітковому і юнацькому віці стануть опорою у професійній підготовці молодої людини. Стануть вони у пригоді й при оформленні житла, робочого місця, і в повсякденному спілкуванні з людьми. Вони збагатять людину найбільшими надбання­ми тисячолітньої людської цивілізації. Отже, нехай дитина малює, ліпить, випилює і випалює. Ходіть з нею до музею, на виставки й на вернісажі, обговорюйте побачене, роз­вивайте і закріплюйте її художні вміння, смаки і погляди, і тоді ваше життя, ваше спілкування з дітьми стане багат­шим, змістовнішим, теплішим.

Лев Толстой говорив: «Завдяки своїй формі мистецтво найкраще поєднує людину з людством: примушує з більшою увагою і розумінням ставитись до чужого болю, до чужої радості. Воно робить чужий біль і радість у значній мірі своїми. Мистецтво у найбільшому розумінні слова людяне. Воно йде від людини і веде до людини — до найбільш живого, доброго, до найкращого в ній. Воно слу­жить єднанню людських душ». Гарно, дуже гарно сказано!

Багатства, які дає людині розуміння творів мистецтва, неможливо відняти в людини, а вони всюди, їх потрібно тільки побачити.

А зло в людині завжди спричинене нерозумінням іншої людини, болісним почуттям заздрості, ще тяжчим почут­тям недоброзичливості, незадоволенням своїм станови­щем у суспільстві, вічною злістю, яка з'їдає людину розча­руванням у житті. Зла людина карає себе своєю злістю. Вона топить у темряві насамперед сама себе.

Мистецтво освітлює і одночасно освячує життя люди­ни. І знову повторюю: воно робить її добрішою, а значить — щасливішою.

Але розуміти твори мистецтва зовсім не просто. Цьому потрібно вчитися — вчитися довго, все життя. Бо зупинки в розширенні свого розуміння мистецтва бути не може. Можливий лише відступ назад — у темряву нерозуміння. Адже мистецтво зводить нас весь час з новими і новими явищами, і в цьому величезна його щедрість. Відчинились нам у палаці одні двері, за ними черга відчинитись іншим.

І ми повинні виховувати через мистецтво дітей наших, бо воно робить їх добрішими, а значить, щасливішими.

II. Перегляд концерту та виставки учнівських робіт.

III. Індивідуальна бесіда з батьками окремих учнів.

IV. Підсумок зборів.


Батьки перші вихователі дитячих, душ

Мета. Ознайомити батьків з правилами виховання дітей. Обговорити праці педагогів про виховання і вирішити ряд педагогічних задач, що стосуються даної теми.

Обладнання. Виставка книг

1) Петровский А.В. Дети й тактика семейного воспитания. -М.:3нание, 1981.

2)  Сухомлинский В.О. Вибрані твори в п'яти томах - К.: Рад.шк., 1976,т. 2.

3) Савченко О.Я. Сімейне виховання. - К.: Рад. шк., 1979.

4) Макаренко А.С. Книга для батьків. - К.: Рад. шк., 1973.

Твори учнів на тему «Чи хотіли б ви бути подібними на

своїх батьків» або «За що я люблю тата і маму».

Форма проведення. Батьківські збори.

 

Хід зборів

І. Висвітлення теми і питань, які виносяться для обгово­рення з батьками.

У всі часи [і в наш також) вихователів можна було умовно поділити на дві великі групи. Одні вважають, що успіх у вихо­ванні залежить від керівництва дитиною, її підкорення волі дорослого. Інші вбачають основу виховання у доброму відно­шенні до дітей. І першим, і другим вдалося успішно впоратись з деякими труднощами виховання, але тільки жорстокість або тільки доброта не змогли допомогти в усіх випадках.

І це відбувається тому, що батьки не враховують основних правил виховання. Які ж вони, ці правила?

 

Правило перше. Ніколи не беріться за виховання у пога­ному настрої.

Виховання дітей — це одне з самих прекрасних занять людини і його, безперечно, повинні супроводжувати хоро­ший настрій, спокій, схильність до спілкування.

Щоб переконатись в цьому, ви самі повинні дати відповідь на ряд запитань: де вам краще — в компанії друзів, прихиль­них до вас, чи в компанії певних суб'єктів, де кожен зай­мається своєю справою? Чи подобається вам, коли на вас кричать, чи ви надаєте перевагу нормальному тону розмови? Звичайно, будь-яка людина на ці питання дасть однозначну відповідь. Але, на жаль, чомусь не всі батьки пам'ятають ці прості істини в щоденному спілкуванні з дітьми.

 

Правило друге. Ясно визначте, чого ви хочете від дитини (і поясніть їй це), а також дізнайтесь, що вона сама думає з цього приводу.

Діти народжуються «готовими людьми». І якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, сміливими, веселими, силь­ними, мужніми і т. д. — виховайте їх такими. При цьому деякі батьки чітко не уявляють собі, чого вони хочуть від дітей; во­ни лише знають, що в дітях їх дещо «не влаштовує». Головне — переконати дитину в тому, що ваша виховна мета — це і його мета. Але мета може бути досягнута й іншим шляхом, не так, як ви пропонуєте. Діти живуть своїм життям, а не просто життям батьків.

 

Правило третє. Надавайте дитині самостійність.

Виховуйте, але не контролюйте кожен крок. Люди не люб­лять, коли хтось нав'язує готові рішення, контролює вчинки. Діти — це ті ж люди, і ніщо людське їм не чуже. Але діти—лю­ди недосвідчені. І хоча вони хочуть, як правило, до всього дійти самі, зробити це вони зможуть лише з допомогою дорослого, але з допомогою тактовною. І це повинна бути лише допомога, а не підміна дій дитини діями дорослого.

 

Правило четверте. Не підказуйте готового рішення, а по­казуйте можливі шляхи до нього і час від часу розбирайте з дитиною його правильні й хибні кроки на шляху до мети.

При цьому важливе емоційне стимулювання: не тільки позитивний фон, але і негайне реагування на кожне досяг­нення дитини.

 

Правило п'яте. Не пропустіть того часу, коли досягнуто перший успіх.

Ніколи не чекайте особливого випадку хвалити дитину за кожен вдалий крок. Дуже важливо хвалити не взагалі, а кон­кретно. Не «ти у мене молодець», а обов'язково «ти поступив добре, тому що...», і обов'язково дайте відчути свій настрій — в даному випадку це радість успіху дитини.

Якщо ж дитина робить певний невірний рух, здійснює по­милку, то необхідно...

 

Правило шосте. Зробити своєчасно йому зауваження.

Відразу дати оцінку вчинку і зробити паузу — дати усвідо­мити почуте. Будь-яке зауваження потрібно робити відразу після помилки.

 

Правило сьоме. Оцінювати вчинок, а не особистість!

На жаль, якраз в цьому пункті закладена найпоширеніша і важка батьківська помилка. «Ти — поганий» (оцінка особистості) звучить замість більш вдалого у цій ситуації «ти вчинив погано» (оцінка вчинку]. І необхідно конкретно пояснити, в чому, власне, помилка, чому в даному випадку дитина вчинила неправильно. Оскільки критикується по­милка, конкретна помилка, а не особистість, то у дитини відпадає необхідність ставати в позу захисника, а разом з тим і непотрібний страх, побоювання бути покараним. З того суворого, навіть жорстокого, але спокійного аналізу вчинку випливає і віра в справедливість вихователя, в його послідовність і не зникає віра в свої сили.

 

Правило восьме. Після зауваження обов'язково до­торкніться до дитини і тим самим дайте відчути, що співчу­ваєте її помилці, вірите в неї, що ви хорошої думки про неї, не дивлячись на помилки.

Сутність людини і її вчинки — не одне і те ж. І потрібно вести себе відповідно: нема нічого гіршого, коли батько або мати ображаються на своїх дітей.

Не піддавайтесь хибній думці, згідно з якою діти поділя­ються на талановитих і неталановитих, хороших і поганих. Кожна дитина може досягнути достатньо багато. Але для цього вона повинна бачити кінцеву мету.

 

Правило дев'яте. Виховання повинно бути поетапним.

Якщо ви приведете високу, стрибучу молоду людину в сектор для стрибків у висоту і вкажете їй на планку з відміткою світового рекорду і скажете — стрибай! — то нічо­го не доб'єтесь. Планку потрібно піднімати поступово. Так само поступово, рухаючись від першої висоти до наступної, штурмує свої планки людського росту дитина. Завдання ви­хователя — своєчасно і точно піднімати планку, керуючись системою перспективної мети дитини.

 

Правило десяте. Виховання повинно бути жорстким, але добрим.

В цьому і полягає суть своєчасності вихователя. Не потрібно мучитися хибним вибором — який спосіб вихован­ня кращий: жорстокість або доброта, авторитарність або лібералізм — і те, і інше рівно віддалене від суті ефективного сучасного виховання дітей в сім'ї. Все добре в свій час, і потрібно вміти застосувати різні методи у відповідності з конкретною ситуацією. Тоді й виховання буде своєчасним.

Звичайно, можна ще багато називати правил виховання. Але головне—добитися того, щоб і батько, і мати, як вихова­телі своїх дітей, виступали в єдності.

В.О. Сухомлинський у книзі «Сто порад учителеві» писав: «Ми повинні турбуватися, щоб у матері й батька було єдине уявлення про те, кого вони разом із школою виховують, а звідси і про єдність їх вимог, передусім — до самих себе. До­битися того, щоб батько і мати, як вихователі, виступали в єдності — це означає навчити мудрості материнської і батьківської любові, гармонії доброти і суворості, ласки і ви­могливості. З великим тактом, не доторкаючись до особистого, часто болісного, ми прагнемо запобігти помил­кам батьків у цій найтоншій сфері духовного життя. Там, де немає мудрості батьківської педагогіки, любов матері й батька калічить дітей».

 

Питання для обговорення

1. Чи погоджуєтесь ви з даною точкою зору?

2. Як ви думаєте, що таке батьківський обов'язок?

3. Оцініть традиційні взаємини у вашій сім'ї, стосунки між дорослими і дітьми.

(Виступи батьків).

Для прикладу розглянемо таку педагогічну задачу. «Тео­ретично і чоловік, і я розуміємо, що дії батьків мають бути єдині в питаннях виховання, а на практиці часто буває на­впаки! Чи можу я зробити зауваження чоловікові в присут­ності сина, якщо вимоги чоловіка в даний момент непра­вильні?»

 

Питання для обговорення

1. Дайте відповідь авторові листа, враховуючи власний досвід сімейного виховання.

(Виступ батьків).

На жаль, у багатьох сім'ях, причому неповних, бувають ви­падки, коли дуже хворобливо позначається на вихованні ди­тини те, що батьки не живуть разом, якщо вони розлучилися. Часто діти стають предметом розбрату між батьками, які відверто ненавидять один одного і не ховають цього від дітей.

«... Було мені тоді, мабуть, років дев'ять, учився я в треть­ому класі. Одного разу прокидаюсь вночі — чую, батько й ма­ти про щось сперечаються... Те, що я почув тоді, приголом­шило мене: мати й батько вирішили розлучитися. «Що зна­чить розлучитися?» — спалахнула в моїй свідомості думка. Я зрозумів, що батько й мати житимуть в різних місцях. А далі почув, що ні батько, ні мати не хочуть взяти мене до себе. Батько наполягає на тому, щоб я залишився матері, а мати каже: «Хай він іде з тобою, нічого я з ним не вдію, він уже не слухається...»

 

Питання для обговорення

1. Як ви думаєте, що відчув хлопчик, почувши не тільки про розлучення батьків, але й про те, що ніхто з них не хоче взяти його до себе?

2. Як позначається на дітях дефіцит батьківської любові? До яких наслідків призводять конфлікти між батьками? Поділіться власними спостереженнями.

(Виступи батьків).

А видатний педагог А.С. Макаренко у книзі «Книга для батьків» писав: «Тільки в сім'ї, де є кілька дітей, батьківське піклування може мати нормальний характер. Воно рівномірно розподіляється між усіма. У великій сім'ї дитина звикає з наймолодшого віку до колективу, набуває досвіду взаємного зв'язку. Якщо в сім'ї є старші і молодші діти, між ними встановлюється досвід любові і дружби в найрізно­манітніших формах. І дуже часто єдина дитина звикає до свого виняткового становища і стає справжнім деспотом у сім'ї. Для батьків дуже важко буває загальмувати свою лю­бов та свої турботи до неї, і мимоволі виховують егоїста».

І зараз для прикладу розглянемо педагогічну задачу і спробуємо її обговорити.

Ми виявились сусідами. У Валі син Сашко, у мене також діти. Відома справа, вели розмови про дітей: як навчаються, як поводяться, і до чого прагнуть.

Нам, сусідам, Сашко завдав багато клопоту: подряпини і вибоїни, які він залишав зі своїми дружками в під'їзді, ми шпаклювали і білили, спалені поштові скриньки замінювали новими. А Валя повторювала тільки одне: «Гарний у мене син росте, гарний! А що пустує, так усі хлопці такі».

Бувало, скажеш Валі: «Навіщо дозволяєш Сашкові пали­ти?» Вона у відповідь: «Адже хлопець він, а не дівчина...»

І ми пробачали Сашкові пустощі, жаліли його, адже хло­пець без батька росте. Усі раділи, коли Сашко закінчив восьмирічку, думали, вступить до училища, здобуде про­фесію, буде працювати, візьметься за розум. Даремно сподівалися. В училищі, як і в школі, Сашко пропускав занят­тя, розважався з дружками. А мати тільки дружків лає, а Сашка, як і раніше, захищає: «Гарний у мене син!»

Мати завжди любить першу дитину. Але не повинна бути такою сліпою материнська любов! Не допоможе така любов вирости Сашкові гарною людиною!

Питання для обговорення

1. Чи згодні ви з автором листа? Чи підтверджують вислов­лену точку зору ваші власні спостереження? Які саме?

2.  Як ви думаєте, у чому полягає мудрість батьківської любові?

(Виступи батьків).

І наші збори мені хотілося б закінчити словами В.О. Сухомлинського. Він говорив: «Поважайте дитяче бажання бути хоробрим, бережіть його як самий тонкий рух людської душі, не зловживайте своєю владою, не перетворюйте мудрість батьківської влади в деспотичну самодурість. Пам'ятайте, що ваш син, ваша донька—такі ж люди, як і ви, їх душа явно про­тестує, коли хтось прагне зробити її іграшкою своєї фантазії».

II. Огляд преси або журналів. Обговорення певної статті.

III. Перегляд виставки учнівських робіт, учнівських творів.

IV. Індивідуальна бесіда з батьками деяких учнів.

V. Підсумок зборів.

 

 


УВАГА!!!

Корисні посилання

Міністерство освіти і науки України
Национальный аэрокосмический университет им. Н. Е. Жуковского
Освітній портал Педпреса
Освіта в Україні та за кордоном
Мала академія наук України
КОІППО імені Василя Сухомлинського
Департамент освіти і науки Кіровоградської обласної державної адміністрації
SDW18 banner

Контакти міліції

Авксентьєва Ірина Володимирівна, капітан міліції
Телефон: +380(95)559-50-74